Соціальний робітник
Соціальний робітник – професіонал, що виконує комплекс робіт щодо догляду за пенсіонерами, інвалідами та одинокими непрацездатними громадянами похилого віку і, зважаючи на їх немічність, інвалідність або хворобу, надає послуги, передбачені договором, який укладено між одиноким непрацездатним громадянином і підприємством, де працює соціальний робітник.
З історії професії «Соціальний робітник»
Виникненню соціальної роботи як фаху передувало суспільне визнання необхідності задоволення потреб певних груп людей у сторонній допомозі й підтримці. Становлення суспільної допомоги часто пов'язують з іудейськими і християнськими традиціями, які ґрунтуються на переконанні, що світ тримається на добрих справах. В іудейському суспільстві діяла система підтримки, заснована на альтруїзмі, любові до ближнього, ідеї взаємодопомоги.
Ідеологія перших християнських общин (І ст. н. є.) віддавала перевагу духовності, а не вимогам закону і громадянських традицій. Перші християни вкладали в поняття «милосердя» зміст прощення і діяльної любові.
В Україні суспільна допомога і благодійність започатковані в період Київської Русі, за іншими твердженнями — у доязичницькі часи. Допомога і взаємодопомога у давніх слов'ян реалізовувалася в культових, общинно-родових і господарських формах: люди зверталися до жерців, віщунів задля подолання конкретних життєвих проблем.
Повинен знати:
- основи ведення домашнього господарства;
- організацію надання комунальних, побутових та інших індивідуальних послуг;
- норми та вимоги щодо догляду за громадянами похилого віку та непрацездатними громадянами;
- правила використання побутового обладнання, приладів, інструментів;
- основи дієтології і приготування страв;
- основи надання долікарської допомоги, санітарії, гігієни;
- правила етики та поводження з громадянами похилого віку і непрацездатними громадянами;
- правила охорони праці та безпечного ведення робіт у домашньому господарстві.
Повинен уміти:
- виконувати комплекс робіт щодо догляду за пенсіонерами, інвалідами та одинокими непрацездатними громадянами похилого віку і, зважаючи на їх немічність, інвалідність або хворобу, надавати на підставі зазначених у медичній карті висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування, послуги, передбачені договором, який укладено між одиноким непрацездатним громадянином і відділенням;
- доставляти додому на замовлення їжу, харчові продукти, медикаменти, промислові та інші товари;
- готувати звичайні страви, а також страви за рекомендаціями лікаря;
- прибирати житлові приміщення;
- здавати, одержувати і доставляти речі та предмети домашнього вжитку з пральні, підприємств хімічного очищення, ремонтування тощо;
- вносити за дорученням плату за комунальні та інші послуги, одержувати пенсію, вимірювати температуру, викликати лікаря і супроводжувати клієнта до лікувальної установи;
- допомагати клієнтові під час умивання, купання та інших заходів особистої гігієни;
- виконувати роботи щодо ведення, обслуговування, впорядкування домашнього господарства;
- брати участь у простому ремонті житлових та допоміжних приміщень, збирати врожай на городі чи присадибній ділянці, забезпечувати клієнта паливом тощо.
Перспективи
Потреба в соціальних робітниках постійно зростає: що розвиненіше суспільство, то більше уваги приділяють у ньому соціальним проблемам. Професіонали є посередниками між простими людьми і представниками влади, допомагаючи знаходити взаєморозуміння і шляхи усунення проблем, що накопичилися.
Будь лідером у своїй професії!